Державна установа
«Полтавський обласний лабораторний центр
Міністерства охорони здоров'я України»

Людство пройшло довготривалий шлях до створення сучасного комп’ютера. Історія розвитку комп’ютерної техніки пов’язана з великою кількістю імен і досягнень. Важко уявити, що лише 50 років тому обчислювальні машини мали вагу 27 тонн, а тепер сучасний персональний комп’ютер, який був створений у 1981 році, може поміститись на долоні чи в кишені, стояти на столі в кабінеті. Він простий у користуванні і став невід’ємною частиною нашого життя. Нині найрозумніші комп’ютери в світі моделюють процеси, які відбуваються на Землі, зокрема передбачають природні катастрофи.
Кількість користувачів Інтернету в Україні щомісячно збільшується на 200 тис. Адже Інтернет — це оперативність. Дані тут оновлюються кожні 5—15 хвилин, що неможливо в жодних інших засобах інформації. Стали реальністю дистанційні освіта, комп’ютерна діагностика та хірургія, транспорт та зв’язок, миттєве замовлення квитків тощо.
Ви, мабуть, знаєте про існування електронних книг. У Франції створено книгу, зовні схожу на традиційну, але під її обкладинкою розміщено екран розміром 16х21 см. Електронну книгу можна покласти до сумки чи рюкзака, і працює вона на батарейках протягом 5 годин. Це водночас і книга, і бібліотека, і віртуальний книжковий магазин. Її пам’ять зберігає близько 30 книг по 500 сторінок кожна.

Інформація в нашому житті відіграє величезну роль. Хочемо нагадати слова колишнього прем’єр-міністра Франції Франсуа Міттерана, який стверджував, що «Нація, яка не володіє сучасною інформацією, приречена на загибель». Тож комп’ютерні технології сприяють швидкому отриманню необхідної інформації та використанню її для досягнення поставлених цілей. І нікуди не дітися сьогодні від цього. Вміння знаходити інформацію за допомогою комп’ютера — це справжнє мистецтво. І ним потрібно навчитися володіти, особливо дітям. Адже діти повинні вміти відрізнити потрібну інформацію від непотрібної, глибоку від поверхневої, корисну від беззмістовної та шкідливої.
Але треба зауважити, що одним із важливих принципів діяльності ВООЗ є те, що будь-яка людська діяльність не має зашкодити ні життю, ні здоров’ю людини. Цей принцип стосується і діяльності людини за комп’ютером. Комп’ютери і мобільний зв’язок є невід’ємною складовою суспільства, і більшість із нас залежні від них.
Але що ж робити, якщо комп’ютер — це ваша робота або ще гірше — життя? Як же тоді не втратити здоров’я, при цьому продовжуючи щоденне спілкування з комп’ютером? Відповіді на ці запитання існують.
Єдине правильне розв’язання проблеми — це профілактика
Існують чотири основні шкідливі чинники впливу комп’ютера: навантаження на зір, вимушена поза, навантаження на психіку, випромінювання.
Безумовно, найбільші ризики виникають для нашого органа зору. Якщо ви постійно працюєте за комп’ютером, то ризикуєте стати короткозорим, тому профілактичні вправи для очей просто необхідні, і на цьому ми загострюємо особливу увагу.
Вправи для очей займають декілька хвилин і дуже прості, але вкрай необхідні. Зарядка для очей: міцно заплющити очі на 10 секунд, потім активно поморгати 5—10 секунд, зробити декілька кругових рухів очима, кілька разів поміняти фокус: спочатку подивитися на будь-яку точку поруч, а потім удалину, наприклад, на пташку в небі. Якщо ви вдома, то побалуйте свої очі: візьміть остиглий заварений чайний пакетик і покладіть на очі хвилин на 10. Очі необхідно берегти, адже найбільше інформації ми отримуємо саме через них. Якщо ми добре бачимо, то це приносить величезну радість кожному з нас.
Для дітей повинен бути чітко лімітований час роботи з комп’ютером, планшетом. Тривалість безперервної роботи перед екраном комп’ютера не повинна перевишувати для учнів 10—11 класів на першій годині занять 30 хв., на другій годині занять — 20 хв.; для учнів 8—9 класів — 20—25 хв.; для учнів 6—7 класів — 20 хв.; для учнів 2—5 класів — 15 хв. Дитина старшого дошкільного віку може проводити за комп’ютером не більше 10—
25 хвилин, після чого необхідно зробити перерву і невелику гімнастику для очей.
Якщо в малюка проблеми із зором, то сідати за монітор йому можна тільки в окулярах. У жодному разі не дозволяйте дитині працювати за комп’ютером у темряві. Розмістіть дисплей так, щоб світло з вікна не падало на екран і не засліплювало. Простежте, щоб відстань від дитячих очей до екрана становила не менше 50—70 см: чим більший монітор, тим далі. І пам’ятайте: комп’ютер не є основною причиною розвитку короткозорості в дітей. Величезну роль відіграють спадковість, час, проведений перед телевізором, і читання в темряві. При грамотному підході до організації робочого місця дитини її зору нічого не загрожує.
Друге — робоча поза. Постійна сидяча робота за комп’ютером, безумовно, сприяє захворюванням хребта. Остеохондроз, порушення осанки і навіть сколіоз — це неминучі хвороби для таких людей. Тому важливо подбати про профілактику цих захворювань. Необхідно постійно стежити за поставою. Коли сидите, поперек повинен спиратися на спинку стільця — це знижує навантаження на хребет. Намагайтеся не перебувати понад годину в одній позі. По можливості доповніть режим дня зарядкою. Пам’ятайте, що ходьба по сходах добре розминає затерплі м’язи попереку.
У боротьбі з шийно-грудним остеохондрозом допоможе нескладна вправа. З’єднайте руки на потилиці, одночасно руками нахиляйте голову вперед, а голову, навпаки, намагайтеся відкинути назад. При цьому тренуються м’язи шиї, і зменшується небезпека остеохондрозу.
Довготривала сидяча робота за комп’ютером сприяє розвитку геморою. Його провокують також хронічні запори, ожиріння, підвищений інтерес до алкогольних напоїв, тютюнопаління, любов до копчених, гострих, солоних та пряних страв, запальні захворювання в ділянці малого тазу та багато інших факторів. Тому для профілактики геморою необхідно організувати раціональне харчування, обмежити вживання алкогольних напоїв і гострої їжі, конт-ролювати випорожнення, фізичні вправи, дотримуватися особистої гігієни. Але найнадійніший принцип профілактики — це регулярний рух, піші прогулянки. Ще відомий філософ Арістотель стверджував: «Ніщо так не виснажує і не руйнує людини, як тривала фізична бездіяльність». Тому обов’язково рухаємось і слідкуємо за дотриманням режиму роботи за комп’ютером.
Щодо дітей, то, сидячи за комп’ютером, дитина дивиться з певної відстані на екран і одночасно тримає руки на клавіатурі або приладах управління. Це змушує її зайняти певну позу і не змінювати її до кінця гри. Простежте, щоб кисті рук малюка знаходилися на рівні ліктів, а зап’ястки — на опорній планці. Також необхідно зберігати прямий кут (90 градусів) в області суглобів. І, звичайно, урізноманітнюйте дозвілля дитини: вона повинна грати в рухливі ігри, гуляти, займатися спортом. Не дозволяйте малюкові перекушувати за комп’ютером: ця шкідлива у всіх сенсах звичка може залишитися на все життя.
Облаштуйте правильно робоче місце: комп’ютерне крісло повинне відповідати зросту дитини, мати високу спинку та підлокітники. Встановлювати крісло потрібно на таку висоту, щоб погляд був спрямований у центральну частину монітора. Зверніть увагу на освітлення комп’ютерного столу: лампа повинна бути досить яскравою, але не сліпити. Не рекомендовані крісла, які обертаються. Налаштуйте монітор — оптимальну яскравість, контрастність. Прослідкуйте, щоб за замовчуванням стояв досить великий шрифт, а на робочому столі була встановлена картинка у спокійних кольорах.
Третій за важливістю чинник — навантаження на психіку. Робота за комп’ютером вимагає не меншої зосередженості, ніж керування автомобілем, потребує величезної напруги (особливо у дітей). І все ж психічне навантаження можна зменшити. По-перше, під час роботи (повторімося ще раз) необхідно робити перерви, а по-друге, треба стежити за змістовність ігор. Найлегшим для дитячого сприйняття є статичне велике кольорове зображення в супроводі звуку. Досить безпечно розглядати картинки або фотографії в супроводі дикторського тексту. Важче для психіки й очей сприймається малювання на комп’ютері: тут звук не грає відволікаючої ролі, а всю роботу виконують очі. Напружуючи зір, малюк напружується сам. Усе це відбувається і під час читання з екрану тексту, тому пошук інформації в Інтернеті потрібно дозувати. Ну і нарешті справжні шкідники — ігри, що містять рух зображення на високій швидкості і дрібні елементи. Перевтому і напругу дитячого організму після таких тривалих ігор зняти дуже нелегко. У Японії вчені досліджували наслідки багатогодинного перебування дітей у віртуальному інформаційному просторі, зокрема під час багатогодинної комп’ютерної гри. Результати цих досліджень вражають: у дітей, які грають у комп’ютерні ігри, можуть з’являтися хронічні зміни в розвитку головного мозку. Комп’ютерні ігри стимулюють лише ті частини головного мозку, які відповідають за зір та пересування, і не допомагають у розвитку інших його важливих ділянок: не розвиваються лобні долі, що відповідають за поведінку, тренування пам’яті, емоції, навчання. Ці частини мозку повинні розвинутися до досягнення дорослого віку.
Наступний чинник — випромінювання. Більшість людей боїться радіації від комп’ютерного монітора. Але в сучасних моніторах вжито всі заходи безпеки: того, що називається радіацією (гамма-промені і нейтрони), монітор взагалі не виробляє. У ньому просто немає пристроїв із настільки потужною енергією.
Також нічого не випромінює системний блок. Але ви, напевно, помітили, що ніде в квартирі пил не скупчується з такою швидкістю, як на комп’ютерному столі. Річ у тому, що на електронно-променевій трубці кінескопа потенціал у 100 разів вищий за напругу в мережі. Сам по собі потенціал не є небезпечним, але він створюється між екраном дисплея і обличчям того, хто сидить перед ним, і розганяє осілі на екран пилинки до величезних швидкостей. Ці порошинки летять на всі боки і осідають на комп’ютерний стіл і обличчя дитини. Отже, необхідно постійно зменшувати кількість пилу в приміщенні за допомогою вологого прибирання. А малюка, який встав із-за комп’ютерного столу, потрібно вмити прохолодною водою або витерти обличчя вологою серветкою.
Також у приміщенні, де працює комп’ютер, змінюється рівень вологості повітря. Як дорослі, так і діти можуть болісно реагувати на такі зміни: у них може з’явитися сухість у горлі, покашлювання і навіть проблеми з дихальною системою. Тому щодо цього також існують відповідні вимоги та поради.
По-перше, новий комп’ютер потрібно ввімкнути в добре провітрюваному приміщенні і залишити там на кілька годин, тому що новий пластик, плати та інші деталі при нагріванні виділяють величезну кількість шкідливих хімічних речовин. Необхідно постійно дбати про провітрювання приміщень, де ви працюєте зі старим комп’ютером. Частіше робіть вологе прибирання. Бажано мати в приміщенні, де працюєте з комп’ютером, акваріум або штучний водопад, але найкраще — іонізатор повітря, який корисний навіть для тих, у кого комп’ютера немає. Комп’ютер потрібно розміщувати в кутку чи задньою стінкою до стіни. Температура повітря в кімнаті повинна бути 19—21 градус, відносна вологість — 40—60 відсотків.
Шкідливий вплив мобільного телефона
У наш час, коли наука і техніка розвиваються бурхливими темпами, більшість із нас не уявляє життя також і без мобільного телефона, який став занадто популярним серед населення будь-якої країни. 1983 рік для всього світу був стартовим — випущено перший комерційний мобільний телефон компанії «Моторола». На сьогодні у світі ним користуються у понад 200 країнах.
Однак з моменту винаходу мобільного телефона виникло занепокоєння з приводу можливих негативних наслідків для здоров’я у результаті впливу високочастотних і надвисокочастотних електромагнітних полів.
Як у світі, так і в Україні за останні 15 років було проведено кількасот досліджень радіочастотних полів, зокрема наслідків впливу сигналів мобільних пристроїв та мережевих елементів на людину. У результаті Всесвітньою організацією охорони здоров’я (ВООЗ) офіційно визнано: «Жодна з проведених останнім часом експертиз не підтвердила, що радіочастотні поля, створені мобільними телефонами або базовими станціями, негативно позначаються на здоров’ї людей».
Однак дослідження, які проводились у світі, вказують на підвищений ризик розвитку невроми слухового нерва і деяких пухлин мозку в людей, які використовують мобільні телефони протягом понад 10 років. Крім того, є достовірні дані про те, що використання мобільних телефонів під час керування автомобілями значно підвищує ризик дорожньо-транспортних пригод.
Річ у тому, що наш мозок поглинає значну частину електромагнітної енергії, яку випромінює телефон для того, щоб зв’язатися з базовою станцією зв’язку. Як пояснюють фахівці в галузі радіобіології, мозок у цьому разі ніби виконує функцію частини антени. Подібні випромінювання раніше відчували на собі лише професіонали, які займаються спеціальною апаратурою, пристроями й радіоустаткуванням, однак і умови роботи в них були спеціальними, включно з суворим медичним обстеженням і захисним обладнанням.
Що відбувається зі звичайними людьми при таких діях і що з ними станеться у майбутньому, сказати поки ніхто не може. Проте вже сьогодні ясно, що люди, які часто користуються мобільним телефоном, входять до групи ризику. І найгірше, що це стосується наших дітей. Більшості батьків не прийде в голову дозволяти дитині сидіти дуже близько біля телевізора або притулятися до працюючої мікрохвильової печі, а ось стільникові телефони вони дітям купують, причому не просто для зв’язку, а з безліччю абсолютно зайвих функцій — наприклад, з іграми.
Даних про те, скільки часу на добу можна користуватися стільниковим телефоном і в якому режимі краще це робити, у дослідників поки що немає. А між тим мозок у дитини влаштований так, що він більш сприйнятливий до випромінювання телефона, ніж у дорослої людини. Телефон діти зазвичай підносять ближче до вуха, ніж дорослі, а багато буквально притискають його до вушної раковини — адже вона у них м’яка, тому дозволяє це робити. У результаті мозок дитини поглинає в кілька разів більшу кількість випромінюваної телефоном енергії.
На думку багатьох фахівців, у дітей, які постійно користуються «мобільниками», можуть відбуватися негативні зміни в структурі клітин головного мозку. Звідси зниження уваги, послаблення пам’яті, порушення сну і нервозність, погіршення розумових здібностей, схильність до епілептичних реакцій і стресів.
Серед захворювань, які можуть розвинутися на цьому грунті в майбутньому, називають дуже важкі й небезпечні: хвороба Альцгеймера, різні пухлини мозку, депресії різного ступеня тяжкості, набуте недоумство, шизофренія та інші руйнівні процеси в структурі головного мозку. Особливо вірогідним стає розвиток цих захворювань, якщо діти користуються телефоном у ранньому віці — від 5 до 10 років.
Що ж нам робити сьогодні, щоб зменшити ту шкоду, яку може принести використання стільникового телефона, і при цьому продовжувати користуватися цим приладом? Купуючи стільниковий телефон, вибирайте той, у якого мінімальний рівень випромінювання. Якщо у телефона є зовнішня антена, не варто без особливої потреби додавати до неї підсилювачі.
Обсяг випромінювання зменшується також при використанні гарнітури. Телефон у цьому разі краще тримати в кишені верхнього одягу або в сумці, але не в кишені штанів (близько до репродуктивних органів) або на ремінці, надягнутому на шию. Якщо ви часто їздите в автомобілі, то встановіть зовнішню антену — так ви зменшите опромінення і поліпшите зв’язок.
Намагайтеся не вести телефонних розмов у тих місцях, де важко встановити зв’язок. Намагаючись знайти базову станцію, телефон буде збільшувати потужність сигналу, боротися з перешкодами, і ваш мозок отримає в кілька разів більше випромінювання, ніж у місцях зі стійким прийомом. Максимальним випромінювання буває саме при встановленні зв’язку, тому не тримайте трубку близько до вуха, поки випромінювана потужність не зменшиться — хоча б перші 5—10 секунд.
Обмежте до мінімуму використання мобільного телефона маленькими дітьми, а краще взагалі не давайте їм стільникових телефонів. Діти 5—8 років переважно перебувають під вашим контролем, і навіть старшу дитину краще зайвий раз проконт-ролювати особисто, ніж наражати її здоров’я і розвиток на небезпеку.
Мозок дитини активно росте і розвивається, вбираючи всі впливи навколишнього середовища, а її черепна коробка набагато тонша, ніж у дорослої людини. Звичайно, якщо телефон використовується дитиною декілька хвилин на день для того, щоб домовитися про зустріч із друзями, то це навряд чи можна вважати приводом для занепокоєння.
У нічний час стільниковий телефон потрібно вимикати, якщо, звичайно, ви не є людиною певної професії і не чекаєте важливих дзвінків саме вночі. Стільниковий телефон, працюючи вночі в режимі очікування, здатний порушувати фази сну. Якщо ви користуєтесь ним як будильником, то перевірте функції — сьогодні у більшості телефонів будильник спрацьовує, навіть якщо апарат вимкнений.
Таким чином, використовувати мобільні телефони потрібно також із обережністю, щоб обмежити негативний вплив на організм, особливо дитячий.
Тож у сучасному житті кожному необхідно навчитись правильно використовувати персональні комп’ютери, ноутбуки, планшети та мобільні телефони, щоб уникнути ризиків для свого здоров’я.

Валентин ШАПОВАЛ,

лікар-епідеміолог відділення ОНІ ДУ «Полтавський обласний

лабораторний центр МОЗ України», заслужений лікар України,

кандидат медичних наук, доцент

Олександр КАТРУШОВ,

голова наукового товариства лікарів-гігієністів та епідеміологів області,

завідувач кафедри гігієни,  екології  та охорони праці в галузі ВДНЗУ «УМСА»,

доктор медичних наук, професор

Оксана ЧЕТВЕРИКОВА,

викладач, аспірант кафедри гігієни, екології та охорони праці

в галузі ВДНЗУ «УМСА»

Олександр КАТРУШОВ,

голова наукового товариства лікарів-гігієністів та епідеміологів області,

завідувач кафедри гігієни,  екології  та охорони праці в галузі ВДНЗУ «УМСА»,

доктор медичних наук, професор

Відокремлені структурні підрозділи

poltava regions

Корисні посилання

ban-radaban-prezidentban-kabminban-mozpoltava-oda