Державна установа
«Полтавський обласний лабораторний центр
Міністерства охорони здоров'я України»

clip image0011 вересня на сайті Європейського регіонального бюро Всесвітньої організації охорони здоров'я з'явилось перше повідомлення про два підтверджених випадки виділення в Україні циркулюючого вірусу поліомієліту вакцинного походження типу 1 (цПВВП1)
Вірус був виділений від двох дітей з різних районів Закарпатської області, хворих на гострий в'ялий параліч, на момент початку паралічу одній дитині було 4 роки, другій – 10 місяців, обидві дитини не були вакциновані проти поліомієліту.


Розповсюдження цПВВА сталось внаслідок низького охоплення вакцинацією в Україні, яке має місце з 2008 року. У 2014 році лише 40% дітей були повністю вакциновані проти поліомієліту. Зараз рівень охоплення вакцинацією проти поліомієліту серед дітей у віці до року складає лише 14%, що обумовлено нестачею вакцин на пунктах щеплень.
Враховуючи особливості цієї інфекції, необхідно зробити висновок, що в Україні на даний час вже має місце тривала передача вірусу від людини до людини з значною кількістю заражених. Така ситуація повинна розглядатись як спалах поліомієліту в Україні і вимагає проведення термінових заходів.
Поліомієліт –захворювання, що призводить до каліцтва та може бути смертельним. Немає засобів лікування цього захворювання, однак існують безпечні та ефективні вакцини проти поліомієліту. В світі реалізується стратегія ліквідації поліомієліту, яка базується на профілактиці інфекції шляхом імунізації кожної дитини – поки передача інфекції не буде припинена та світ стане вільним від цієї інфекції.
Поліомієліт є високозаразним захворюванням, яке викликає вірус, який вражає нервову систему і може призвести до незворотного паралічу.
Захворювання може виникнути у будь-якому віці, однак частіше спостерігається у дітей.
Джерелом зараження при поліомієліті є хвора або інфікована людина. При інфікуванні вірус потрапляє в організм через рот і розмножується в кишечнику. Далі збудник потрапляє в навколишнє середовище з фекаліями (випорожненнями), де може зберігатись та швидко поширюватись. Якщо в громаді достатня кількість людей (в першу чергу дітей), повністю імунізованих проти поліомієліту, вірус не може знайти чутливого організму, і через деякий час вмирає.
Поліомієліт може поширюватись при прямому контакті, а також з водою, продуктами харчування або напоями, які мають фекальне забруднення (навіть незначне).
Більшість людей, інфікованих поліовірусом, не мають ознак хвороби і не знають, що вони були заражені. Ці люди несуть вірус у кишечнику і можуть «тихо» поширювати інфекцію –в сучасних умовах на тисячі людей, преш ніж виникає перший випадок поліомієліту з ознаками паралічу. З цієї причини Всесвітня організація охорони здоров'я вважає, що один підтверджений вірусологічно випадок паралітичної форми поліомієліту вже може бути свідчити про спалах.
Більшість заражених (90%) не мають жодних проявів захворювання або дуже слабкі симптоми, які звичайно залишаються непоміченими.
В сучасних умовах, як правило, виявляють поліомієліт, клінічним проявом якого є гострий в'ялий параліч. У одного з 200 випадків інфікування вірусом призводить до паралічу, як правило, незворотного. Це стається внаслідок проникнення вірусу в потік крові та попадання до нервової системи. При розмноженні вірусу він руйнує нервові клітини, які активують м'язи, що перестають функціонувати та стають в'ялими (млявими) – стан, відомий як гострий в'ялий параліч.
Параліч може охопити всі кінцівки та м'язи грудної клітини і живота. У найбільш важких випадках (так званого бульбарного поліомієліту) вірус вражає нервові клітини стовбура головного мозку, виникають проблеми з диханням, труднощі при ковтанні і мові. Серед паралізованих від 5% до 10% помирають, якщо виникає параліч дихальних м'язів.
Лікування поліомієліту немає, терапія спрямована на рятування життя та полегшення симптомів.
В недалекому минулому поліомієліт був добре відомий не тільки медичним працівникам, а практично всім, в першу чергу – матерям. В Полтавській області у 50-ті роки минулого століття, до запровадження імунізації, щороку реєструвалось по кілька десятків випадків, максимально – до 117 важких форм паралітичного поліомієліту з незворотним перебігом за рік, захворювання мали місце в усіх містах та районах. Після проведення у 1959 році масової імунізації оральною вакциною проти поліомієліту (була запровадження на всій території Радянського Союзу) та включення даної вакцини до календаря планових щеплень спостерігалось стрімке зниження захворюваності, і у 1962 році мав місце останній випадок поліомієліту в Полтавській області.
В даний час в світі є три країни з циркуляцією «дикого» поліовірусу – Афганістан, Нігерія та Пакистан. До країн з високим ризиком ураження відносять Камерун, Екваторіальну Гвінею, Ефіопію, Ірак, Сомалі та Сирійську Арабську Республіку. До того ж в країнах з низьким рівнем охоплення щепленнями виникають спалахи, спричинені цПВВП. У вірусів можуть виникати зміни в генетичному матеріалі і при відсутності колективного захисту зберігаються штами, які здатні до подальшої передачі від людини до людини – епідемічним ланцюгом через фекалії. Таке розповсюдження поліомієліту мало місце у 2014- 2015 роках в Південному Судані, Мадагаскарі, а зараз, нажаль, і в Україні.
На щастя, повністю ефективними засобом профілактики поліомієліту, викликаного всіма штамами вірусів, були і залишаються сучасні вакцини проти поліомієліту. Розробка таких вакцин була одним з найбільших медичних досягнень 20 століття.
В Україні, як і в усьому світі, застосовуються два види вакцин проти поіломієліту: живі та інактивовані.
Жива оральна ( що означає – «для введення через рот») вакцина проти поліомієліту (ОПВ) складається з суміші живих ослаблених штамів поліовірусу. Кілька крапель цієї вакцини, дані кілька разів, можуть захистити дитину на все життя. Внаслідок введення ОПВ організм виробляє антитіла в крові проти всіх типів вірусу поліомієліту. У разі зараження ці антитіла захищають дитину від паралічу шляхом запобігання поширенню поліовірусу та ураженню ним нервової системи. ОПВ також забезпечує виникнення локальної (місцевої) імунної реакції в слизовій оболонці кишечника. У разі інфекції антитіла слизової оболонки обмежують розмноження поліовірусу всередині кишечника. Кишкова імунна відповідь на ОПВ вважається основною причиною, чому масова імунізація ОПВ може швидко зупинити передачу поліовірусу від людини до людини.
Інактивована вакцина проти поліомієліту (ІПВ) складається з інактивованих (убитих) штамів поліовірусу. Вводиться ІПВ шляхом внутрішньом'язової ін'єкції. Дана вакцина також забезпечує продукцію антитіл в крові проти всіх типів вірусу поліомієліту і може захистити від паралічу. Однак імунітету всередині кишечника після введення даної вакцини не виникає.
В Україні в плановому порядку, згідно існуючого календаря щеплень, щеплення дітей проти поліомієліту повинні проводитись у 2 місяці, 4 місяці, 6 місяців, 18 місяців, 6 років та 14 років.
Інактивована вакцина для профілактики поліомієліту (ІПВ) застосовується для перших двох щеплень, оральна поліомієлітна вакцина (ОПВ) застосовується для 3-6-го щеплень (щеплення за віком – 6 місяців, 18 місяців, 6 років та 14 років) Вакцина ІПВ може бути застосована як окремо, так і в складі комбінованих вакцин (в комбінації з препаратами для профілактики кашлюку, правцю, дифтерії, гемофільної інфекції, гепатиту В).
В з епідемічною ситуацією, що склалась в Україні, зараз в обалсті спільно працівниками охорони здоров'я та Державної санітарно-епідеміологічної служби проводиться посилений епідеміологічний нагляд – з метою своєчасного виявлення імовірних випадків поліомієліту та можливої наявності вірусу в каналізаційних стоках.
Однак головним заходом є проведення імунопрофілактики. Виходячи з багаторічного досвіду боротьби з спалахами поліомієліту в інших країнах, в Україні необхідно провести кілька (щонайменше – три) раунди масової імунізації проти поліомієліту оральною вакциною проти поліомієліту всіх дітей у віці до 8 років та забезпечити в подальшому високий (на рівні 98%) рівень охоплення дітей плановими щепленнями.
Згідно інформації Міністерства охорони здоров'я, в Україні вже є вакцина в достатній кількості і найближчим часом розпочнеться імунізація.
Враховуючи прикрий досвід епідемій дифтерії та кору в Україні в недалекому минулому, хотілося б ще раз наголосити – тільки проведення спільними зусиллями повноцінної імунізації дозволить не допустити масштабної епідемії поліомієліту в Україні.
clip image001Індія. Хлопчик після перенесеного поліомієліту.
У 40-ві та 50-ті роки минулого століття людей з бульбарним поліомієлітом поміщали всередину «залізних легень» - величезних металевих циліндрів, які функціонували як пара міхів, щоб забезпечувати дихання та підтримувати життя. Сьогодні «залізні легені» зміняють більш сучасними апаратами штучної вентиляції легень.