Державна установа
«Полтавський обласний лабораторний центр
Міністерства охорони здоров'я України»

24 березня – Всесвітній день боротьби з туберкульозом. Цього дня у 1882 році лікар Роберт Кох відкрив збудника туберкульозу Мікобактерії туберкульозу (Mycobacterium tuberculosis). Цей день визначений як Всесвітній день боротьби з туберкульозом; у 2019 р. він проходить під гаслом «Час діяти», що нагадує про необхідність якомога швидше виконати зобов'язання світових лідерів у наступних сферах: розширення доступу до профілактики та лікування туберкульозу; посилення підзвітності; забезпечення достатнього і стабільного фінансування, в тому числі наукових досліджень; сприяння припиненню стигматизації та дискримінації хворих на туберкульоз, дотримання прав людини.
Туберкульоз – проблема глобального рівня. Серед загальних факторів, що впливають на епідемію туберкульозу – бідність, інфікування ВІЛ, недоїдання, тютюнопаління. Кожен день близько 30 000 людей у світі захворюють на туберкульоз і майже 4 500 помирають. Найбільш неблагополучна ситуація у країнах Африканського регіону, де помирають більше 20% від захворілих на туберкульоз. Це відображає нерівність між країнами щодо доступності діагностики і лікування туберкульозу.


Туберкульоз є виліковним, хворобі можна запобігти, впроваджуючи сучасні програми профілактики та засоби діагностики і лікування, у відповідності до рекомендацій глобальної стратегії боротьби з туберкульозом. Щороку діагностика і успішне лікування дозволяють рятувати життя більше 50 мільйонів людей.
Середній світовий показник успішності лікування нових випадків туберкульозу складає 85%. Захворюваність і смертність знижуються на 2 – 3% в рік.
Але, незважаючи на досягнуті успіхи, туберкульоз залишається однією з основних інфекцій у світі, яка призводить до смерті. Більшість смертей від туберкульозу можна було б попередити шляхом ранньої діагностики та належного лікування.
На заваді успіху заходів подолання туберкульозу: не повний облік хворих, як наслідок – не повне охоплення лікуванням бактеріовиділювачів та профілактичним лікуванням осіб з ризиком захворювання. Розробка нових засобів діагностики, лікарських препаратів, схем лікування і вакцин просувається вперед, але нешвидкими темпами, через недостатнє фінансування.
Для ліквідації прогалин необхідне збільшення ресурсів як з внутрішніх джерел (для країн з середнім рівнем доходів), так і від міжнародних донорів (особливо в країнах з низьким рівнем доходів).
Україна посідає третє місце у світі щодо неблагополуччя по туберкульозу. Епідемія в країні триває з 1995 року. Щорічно реєструється до 30 тис. випадків захворювань на активні форми туберкульозу. Найвищі рівні захворюваності у Одеській, Херсонській, Кіровоградській, Київській, Запорізькій областях.
За розрахунками експертів, близько чверті випадків залишаються не виявленими, не облікованими, не охопленими лікуванням. Таким чином, Україна має приблизно більше 10,5 тис. випадків туберкульозу, що піддається лікуванню та 23 тис. випадків туберкульозу, що стійкий до багатьох лікарських препаратів, які не були виявлені, і передавали захворювання іншим людям.
Полтавська область за рівнем захворюваності на туберкульоз знаходиться на середніх позиціях між іншими областями України. Щороку реєструється майже 700 нових випадків туберкульозу, серед яких більше 10% – серед дітей.
Кабінет Міністрів України подав до Верховної Ради проект закону України «Про затвердження Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії захворюванню на туберкульоз на 2018-2021 роки». Законопроект № 9467 зареєстровано у парламенті 14 січня 2019 року.
Одним з нових стратегічних напрямів програми є впровадження моделі протитуберкульозної допомоги, орієнтованої на лікуванні хворих на амбулаторному етапі. Програма передбачає впровадження стійких механізмів фінансування та оплати праці медичних працівників для досягнення високих результатів у сфері профілактики і лікування туберкульозу.
Реалізація програми допоможе знизити рівень захворюваності та смертності від туберкульозу та поєднаних інфекцій (туберкульоз/ВІЛ-інфекція/СНІД).
В основу програми закладено нову глобальну стратегію Всесвітньої організації охорони здоров'я «Покласти край туберкульозу» до 2035 року.
Мікобактеріями туберкульозу найчастіше вражаються легені. Під час кашлю хворої людини збудник поширюється через повітря.
Кашель впродовж двох тижнів може бути ознакою захворювання на туберкульоз; серед інших: слабкість, підвищена температура тіла (37,2 – 38,0* C, пітливість вночі, біль у грудях, зниження апетиту, втрата ваги тіла. Якщо є хоча б 3 симптоми з зазначених – слід звернутись до лікаря.
Найбільшому ризику піддається близьке оточення хворого на туберкульоз, особливо – діти у віці до 5 років, а також люди, які часто спілкуються, тривалий час перебувають з хворим у тісному приміщенні, яке не провітрюється.
При тривалому контакті з бактеріовиділювачем інфікується 25,0 – 50,0 % людей; 5,0 – 15,0 % інфікованих захворіють на туберкульоз, інші залишаються здоровими. Визначення повного кола контактів хворого дуже важливе для своєчасного визначення нових випадків х вороби або мтанів, які потребують лікування.
Біля 30% населення світу мають латентну (безсимптомну) туберкульозну інфекцію, яка без профілактичного лікування, за наявності несприятливих факторів у 3 – 15% випадків може перейти в активну форму з розвитком легеневого або позалегеневого туберкульозу. Цей ризик є найвищим у перші 2 роки після інфікування і залежить від низки факторів, найважливішим із яких є імунний статус організму.
Туберкульоз може вражати всіх людей, але найчастіше хворіють найбідніші, соціально дезадаптовані верстви населення (біженці, мігранти, особи, які перебувають в установах кримінально-виконавчої системи, особи без постійного місця проживання). Сприяють розвитку хвороби імунодефіциті стани, погане харчування, тютюнопаління, цукровий діабет.
Розвиток туберкульозу можна попередити профілактичним лікуванням. Ефективність існуючих схем лікування становить 60 – 90%.
Імунітет при туберкульозі називають «не стерильний». Захист від розвитку захворювання забезпечується тільки після зустрічі організму з мікобактерією. Зробити таку зустріч Більш безпечною таку зустріч робить вакцинний штам збудника туберкульозу, який містить вакцина БЦЖ. Перевірити готовність до такої зустрічі або діагностувати латентний туберкульоз допомагають туберкулінова проба (Манту), сучасні швидкі тести. Результати обстежень оцінює лікар-фтизіатр; висновки та подальша тактика базуються на стані обстеженої людини і ризику інфікування.
Не вакциновані немовлята і діти молодшого віку в продовж 1 – 5 років після інфікування піддаються ризику розвитку тяжкого поширеного захворювання, асоційованого з високим рівнем смертності.
Вакцини БЦЖ є єдиними препаратами для використання з метою профілактики туберкульозу, однак захист не є стійким по відношенню до усіх форм захворювання і у всіх вікових групах. Найвищий захист досягається серед немовлят – у 82 % випадків. Україна віднесена до групи країн з високим рівнем захворюваності на туберкульоз, тому вакцинація новонароджених БЦЖ є обов’язковою.
У сучасних умовах існують усі можливості для діагностики лікування і запобігання виникненню захворювань на туберкульоз. Туберкульоз можна попередити та вилікувати. Своєчасне звернення по медичну допомогу і швидкий початок лікування зменшує ризик як для хворого, так і для оточуючих.
Негативне ставлення до хворих на туберкульоз не рідко стає причиною конфліктів між людьми. Особливо часто це буває серед батьків у дитячих колективах, або між адміністрацією і персоналом. Але, в умовах епідемії захворіти на туберкульоз може будь-хто. Як хворі, так і здорові люди несуть певну відповідальність за існуючий стан. Хворі на туберкульоз повинні дотримуватись рекомендацій лікаря, не приховувати коло контактних. Здорові – зберігати і зміцнювати своє здоров’я, своєчасно звертатись до лікаря при ознаках захворювання, сприяти профілактичним заходам. «Час діяти!»

Відокремлені структурні підрозділи

poltava regions

Корисні посилання

ban-radaban-prezidentban-kabminban-mozpoltava-oda