Кількість випадків кору за тиждень зменшується, однак зараз можна говорити лише про сезонне зниження захворюваності (закінчується весна).
При зменшенні кількості захворілих залишається вкрай необхідною – основа протиепідемічних заходів при виявленні кожного хворого на кір, проведення щеплень всім, хто був в контакті з хворим та міг заразись.
Нажаль, існує значна кількість неточних або відверто хибних уявлень про проведення імунізації за епідемічними показаннями (щеплень контактним особам):
- Отримувати щеплення після контакту з хворим небезпечно. Правдою є те, що небезпека виникнення захворювання (для вакцинокерованих інфекцій) завжди значно більша, ніж ускладнення внаслідок імунізації . А щодо кору ризик виникнення захворювання у контактного, якщо він не має імунітету – 100%; висловлювання, що при наявності імунітету (імуноглобуліни G в сироватці крові) буде більш тяжкий перебіг захворювання або ускладнення після імунізації – мають таку саму доказову базу, як і твердження дипломованих докторів медицини ХІХ століття про ріст рогів після вакцинації.

- Замість щеплень необхідно зробити дослідження на наявність імунітету (імуноглобуліни G в сироватці крові). Ніякі дослідження (що відрізняє їх від щеплень) від захворювання не захищають. Є суттєвий довід тривалого періоду боротьби з кором. У 1986 році була введена до календаря щеплень ревакцинація (повторна імунізація) проти кору дітям перед школою. При цьому деяким дітям проводили в цьому віці дослідження антитіла до вірусу кору в сироватці крові і при їх наявності – щеплення не робили. В подальшому ми мали значний ріст захворюваності, спалахи серед людей, яким замість ревакцинації в дитинстві робили дослідження. Це прикрий досвід не тільки Полтавщини, в подальшому від призначення або непризначення щеплень за результатами аналізів на наявність антитіл відмовились і ревакцинацію робили всім в плановому порядку.
- Вакцини немає або її недостатньо. Для дітей вакцина є в повному обсязі. Для дорослих – так, нажаль, вакцини у вільному (за рецептами) продажу для всіх бажаючих немає. Однак в центрах первинної медико-санітарної допомоги є вакцина для груп професійного ризику: медичних працівників, немедичних працівників закладів охорони здоров’я, студентів навчальних закладів, представників силових структур (і всі вони – без обмеження віку) – наказ МОЗ № 1216 від 26.06.2018; в даний час є вакцина для всіх дітей та дорослих, які були в контакті з зареєстрованим хворим на кір. Для кожного хворого має бути визначено максимально широке коло контактних (відповідно до епідеміології цього захворювання) та проведені щеплення, епідеміологи області по кожному випадку надають до центрів первинної медико-санітарної допомоги відповідні рекомендації про проведення спостереження за контактним та їх іммунізації, незважаючи на укладення Декларацій про вибір лікаря (хворим або контактними).
- Щеплення контактним можна проводити лише протягом 72 годин після початку контакту. Цікаве положення, яке в минулі роки призводило до того, що щеплення контактним взагалі не робили – хворий виділяє збудник і створює навколо себе контактних вже в останні дні інкубаційного періоду, коли ніяких ознак ( т.ч. лабораторних) захворювання ще немає. Потім ідуть дні неспецифічних проявів і дуже швидко 72 години (три доби) закінчуються. Відповідно наказу МОЗ № 1082 від 11.09.2017 в Україні, як і в інших країнах світу, де ефективно використовується імунізація як засіб профілактики, щеплення контактним роблять якомога раніше після контакту (зрозуміло, раніше проведені щеплення найбільш ефективні), але ж їх роблять, незважаючи на термін, який пройшов після контакту. Тепер в Полтавській області в квітні поточного року робили до 180 щеплень контактних за тиждень. Менше, аніж роблять планових щеплень, і це зрозуміло, однак це суттєвий захист людей, що реально наражаються на небезпеку.
- Щеплення контактним треба відкласти до закінчення інкубаційного періоду або до закінчення підйому за зварюваності на грип або до закінчення карантину. Ані контакт з хворим на інфекцію, проти якої роблять щеплення, ані контакт з будь-яким іншим інфекційним хворим, або карантин (що б хто б не розумів під цим словом) не є протипоказанням щодо імунізації в Україні (знов-таки, які і будь-якій країні, де ефективно проводять вакцинацію). Щодо доказової бази про небезпеку не буду повторюватись, див. вище.
- Щепленням підлягають тільки контактні, вік яких до 30 років. Кір в недалекому ще минулому був не просто розповсюджений – практично кожна дитина від народження до 10 років хворіла на кір (необхідно нагадати, що хворіли і тяжко, і вмирали від кору – це було як лотерея). Відсутність кору була рідкісним виключенням. Особам, що народились у 1958 році і старшим додаткові щеплення можливо і не так вже й необхідні. І колись таким людям було 30 років, і колись створювались відповідні рекомендації. Але зараз згадувати старі, хоча б і ще не відмінені, рекомендації в країні, де за час спалаху захворіло 100 тисяч, найбільше у віці старше 30 років – неприпустимо. Добре, що в підготовленому МОЗ новому проекті «Порядку проведення епідеміологічного нагляду за кором....» видалені згадані вікові обмеження.
- Введення за метою профілактики імуноглобуліну людського нормального. Це не є помилкою (передбачено діючими наказами МОЗ) або хибним рішенням, навпаки - для окремих контактних це може бути єдиним рішенням. Однак фахівцю загальної практики – сімейної медицини (які зараз мають стати як клініцистами, так і спеціалістами з профілактичної медицини) треба прийняти виважене рішення – захищає тільки вакцина, імуноглобулін проти інфекції не захищає взагалі, може полегшити перебіг захворювання, і тому має вводитись тільки окремим особам, кому не можна проводити в даний час вакцинацію – коли контактною є вагітна жінка, дитина першого року життя та окремі, рідкісні випадки протипоказань до вакцинації
Що одне, вже як зауваження щодо документів Міністерства охорони здоров’я України. Нажаль, в Україні не передбачено проведення щеплень дітям після 9 місяців до року, із зарахуванням цього щеплення як нульового і подальшим проведенням планової імунізації в 1 рік (саме така тактика передбачена не тільки в країнах з високим рівнем захворюваності, а і в благополучних – для тих мандрівників, хто іде з дітьми першого року життя в небезпечну подорож до Мадагаскару або України). Така тактика для України цілком виправдана, особливо, якщо врахувати, що показник захворюваності (на 100 тисяч дітей вікової групи) серед усіх вікових груп – найбільший для дітей першого року життя.
Зав. відділенням організації епідеміологічних досліджень ДУ «Полтавський ОЛЦ МОЗ України», лікар-епідеміолог А.А.Байбарза