На території Полтавської області існують пиродні осередки особливо ненбезпечних інфекційних захворювань, спільних для тварин і людей, серед яких: лептоспіроз, туляремія, кліщовий бореліоз, гарячка Західного Нілу та інші.
Щороку межі природних осередків розширюються, що посилює потенційний ризик захворювання людей. Перелік природних осередків включений до Паспорту ризику виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру Полтавської області.
За останні роки цей перелік збільшився за рахунок (трансмісивних) захворювань, збудники яких передаються комахами та членистоногими. Якщо на початку 2000-х років в Полтавській області реєструвались поодинокі випадки захворювань на хворобу Лайма (кліщовий бореліоз), то останні 2 роки їх кількість щорічно складає майже 50.
Від початку офіційної реєстрації (з 2006 року) по Україні зареєстровано 79 випадків захворювань на Гарячку Західного Нілу, 19 з яких – серед мешканців Полтавській області. До появи цих захворювань в країнах, де раніш вони не були відомі, призводять зміни зовнішнього середовища, що впливають на передачу трансмісивних захворювань (глобалізація торгівлі та поїздок, зміни клімату, урбанізація тощо).
Серед найбільш актуальних для Полтавської області захворювань, збудник якого в природному середовищі поширений серед гризунів (як в дикій природі, так і у населених пунктах), є лептоспіроз.
За останні 10 років (з 2004 по 2013) по області зареєстровано 218 випадків захворювань людей на лептоспіроз, 18 з яких закінчилися летально.
Захворювання людей на туляремію не реєструються більше 15 років, але мешканці природних осередків туляремії багато років не захищені профілактичними щепленнями (через відсутність в Україні туляремійної вакцини), тому існує потенційна небезпека погіршення епідемічної ситуації з туляремії.
Активність природних осередків підтверджується не тільки фактами реєстрації захворювань серед людей, але і підчас обстежень об'єктів навколишнього середовища (у т.ч. – результатами лабораторних досліджень гризунів, кліщів, води тощо).
Таким чином, в області існують фактори епідемічного ризику (навколишнього середовища, обєктів), що не виключають можливості шкідливого впливу на здоров'я населення чи сприяння поширенню інфекційних захворювань в разі ускладнень епідемічної ситуації або виникнення надзвичайних ситуацій природного характеру.
У профілактиці захворювань значну роль відіграє вплив на середовище існування переносників (гризунів, комарів, кліщів тощо) зазначених захворювань, спрямовані на їх знищення або регулювання чисельності.
Тому в населених пунктах, в місцях масового відпочинку людей в природному середовищі, у т.ч. – на території оздоровчих закладів, необхідно забезпечити: ефективну систему очистки; заборону захаращення територій; недопущення затоплень підвальних приміщень; виключення умов існування калюж зі стоячою водою, відкритих люків, занедбаних відкритих басейнів та фонтанів; упорядкування дворів водойм, підвальних приміщень; заходи по регулюванню чисельності (знищенню) гризунів, кліщів, комарів тощо.
Щодо тенденції до погіршення епідемічної ситуації з трансмісивних захворювань, серед яких і такі, що мають міжнародне значення (гарячка Західного Нілу, малярія), то Всесвітньою Організацією Охорони Здоров'я таке становище визначається як загроза, яка виникає. Це вимагає від суспільства адекватної відповіді від органів охорони здоров'я у співпраці з органами охорони навколишнього природного середовища, комунальними службами та іншими відповідними органами як на місцях, так і у сусідніх країнах, а також – покращення епідеміологічного нагляду за переносниками.
Організаційні напрямки такої діяльності мають відображення в Законах України, зокрема: «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», «Про захист населення від інфекційних хвороб», в Постанові Кабінету Міністрів України від 22.08.2011 року № 893 «Про затвердження Правил санітарної охорони території України».
В Україні створені і містять багато цікавої і корисної інформації як для фахівців, так і для пересічних громадян, директивні документи щодо профілактики, лабораторної діагностики та лікування трансмісивних та інших інфекційних захворювань. Але вони здебільше стосуються суто медичних проблем.
На сучасному етапі є нагальна потреба у відповідних відомчих директивних документах щодо профілактики захворювань, спільних для тварин і людей, у напрямках впливу на середовище життєдіяльності людини (території мешкання, роботи, відпочинку тощо), а також – у створенні комплексних міжвідомчих програм та відповідного фінансування цих заходів і забезпечення наукового супроводу.
